Головна » Файли » Пізнавальні статті

Технології педагогічного спілкування з батьками. Поради педагогам
28.02.2017, 17:07

Основою педагогічної взаємодії є спілкування, адже саме спілкування є і найважливішою умовою, і засобом розвитку особистості. Одним з видів педагогічної взаємодії є спілкування педагога з батьками вихованців, головна мета якого — побудувати партнерські стосунки та забезпечити психолого-педагогічний супровід сімейного виховання. Щоб досягти цієї мети, потрібно майстерно володіти ефективними технологіями спілкування

Технології педагогічного спілкування з батьками

Нині більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність сімейного виховання та важливість психолого-педагогічної допомоги батькам. Але, як свідчать наукові та емпі­ричні дані, цей напрям діяльності залишається для сучасного вихова­теля найскладнішим.

На організацію ефективної взаємодії із сім'ями негативно вплива­ють такі чинники:

  • надмірна вимогливість до батьків;
  • навіювання батькам негативного образу дитини;
  • невпевненість вихователя у своїй правоті;
  • невміння вихователя поглянути на ситуацію з позиції батьків.

Крім того, критична налаштованість вихователя стосовно батьків, небажання шукати індивідуальний підхід до сім'ї загалом і до кожного її члена зокрема спричиняють виникнення складних ситуацій під час спілкування з батьками.

Розв'язання таких складних ситуацій не можна відкладати на якийсь час, оскільки від характеру стосунків педагога із сім'єю залежить ефективність освітньої роботи з дитиною. Непорозуміння, різне ставлення до деяких питань виховання і розвитку дошкільни­ків — усе це призводить до сумних наслідків, коли батьки не довіря­ють вихователю і навпаки. Це розлагоджує їхні дії, ставить під сумнів можливість партнерства, про необхідність якого ми говоримо.

При взаємодії з батьками педагог повинен:

  • Мати стійку потребу у самовдосконаленні у сфері спілкування з батьками;
  • Визнавати роль батьків у вихованні дітей як провідну і власну роль педагога як їх «помічника»;
  • Прагнути до активного і змістовного спілкування з батьками з метою надання їм допомоги у вихованні дітей;
  • Володіти високим ступенем діалогічності у спілкуванні з батьками;
  • У спілкуванні з батьками потрібно проявляти увагу, витримку, тактовність, інші професійно значущі якості;
  • Володіти знаннями про сім’ю, специфіці сімейного виховання, методи вивчення сім’ї та освітніх потреб батьків.
  • Враховувати соціальні запити батьків (інтереси, освітні потреби) при організації спілкування з ними;
  • Вміти планувати майбутнє спілкування: підбирати необхідну інформацію, традиційні та нетрадиційні форми організації спілкування і методи активізації батьків.
  • Володіти розвиненими комунікативними навичками.

 

Види спілкування педагога з батьками

Вихователі визнають, що у повсякденному спілкуванні з батька­ми інколи трапляються ситуації, які неможливо розв'язати, не уник­нувши конфлікту. На думку психологів, це пов'язано з тим, що педа­гоги не знають психологічних особливостей особистості батьків.

Наприклад, зчаста батьки ображаються на педагога, якщо їхня дитина не бере активної участі у ранках, навіть вірша не чи­тає, тоді як інші діти задіяні у двох, а то й більше номерах чи сценках. Зазвичай аргументи вихователя щодо недостатньої готовності дитини до публічних виступів не допомагають. На думку фахівців, педагогові у такій ситуації потрібно спо­чатку обов'язково похвалити дитину за участь у святі і наго­лосити на тому, що у неї найкраще вийшло, наприклад, вона була спритною у грі або гарно співала. Лише після цього слід пояснити, що прочитати вірш вона поки що соромиться, їй страшно одній стояти перед повним залом, але якщо підтрима­ти дитину, все обов'язково вийде. Потім варто запропонувати мамі чи тату підібрати для наступного свята нескладний вірш, який вони могли б розповісти разом з дитиною. Слід пояснити батькам, що так вони допоможуть дитині подолати тимчасові труднощі, створивши для неї ситуацію успіху. За потреби пе­дагог має допомогти батькам підібрати відповідний вірш, обі­грати спільний виступ батьків і дитини під час свята.

Тож щоб запобігти виникненню складних ситуацій, вихователь повинен володіти прийомами ефективного спілкування з батьками. З огляду на те, що спілкування педагога з батьками вихованців зазвичай спрямоване на розв'язання пізнавальних і особистісно-розвивальних за­вдань, його правильніше буде назвати педагогічним спілкуванням.

Можна виокремити два види педагогічного спілкування педаго­га з батьками:

  • групове (фронтальне) спілкування передбачає спеціаль­но організовані заходи, спрямовані на розв'язання низки інформаційних, пізнавальних та комунікативних завдань;
  • диференційоване спілкування передбачає як спеціально організоване, так і спонтанне спілкування педагога з ма­мою чи татом певного вихованця або з групою батьків. Таке спілкування спрямоване на розв'язання завдань індивідуальної роботи з батьками, зокрема індивідуального консультування, або диференційованої роботи з окремими групами батьків, сформованими за певними ознаками: неповні сім'ї, сім'ї з двома і більше дітьми, сім'ї майбутніх пер­шокласників тощо.

Завдання групового педагогічного спілкування вихователь розв'язує найчастіше успішно. Провести традиційні: батьківські збори, прочитати лекцію або організувати групову тематичну кон­сультацію може будь-який педагог.

Диференційоване педагогічне спіл­кування здебільшого викликає у вихова­теля великі складнощі, оскільки перед­бачає безпосередній індивідуальний контакт.

Характер спілкування педагога з батьками зазвичай обумовлений та­кими особистими якостями педагога:

  • психолого-педагогічною підготовкою;
  • комунікативною культурою;
  • психологічною готовністю до спілкування.

Педагогічне спілкування з батьками буде малоефективним, якщо у вихователя бракує хоча б однієї із зазначених якостей, а діадичне спілкування (спілкування двох) у цьому випадку і взагалі не­можливо налагодити.

Чи володіє сучасний вихователь усіма цими якостями? На жаль, ні. Більшість дослідників зазначають достатній рівень психолого-педагогічної підготовки педагогів й водночас низький рівень комунікативної культури та неготовність до ефективного педагогіч­ного спілкування.

Основою комунікативної культури є товариськість – стійке прагнення до контактів з людьми, уміння швидко їх встановлювати. Наявність у педагога товариськості є показником високого комуні­кативного потенціалу.

Товариськість як якість особистості передбачає:

  • комунікабельність як здатність відчувати задоволення від процесу спілкування;
  • емпатію як здатність до співчуття, співпереживання;
  • ідентифікацію як уміння ставити себе на місце іншої лю­дини, відчувати себе у її світі.

Педагогічна діяльність потребує спілкування постійного і три­валого. Тому вихователі з нерозвиненою комунікабельністю швидко стомлюються, роздратовуються і не отримують задоволення від своєї діяльності загалом. Крім того, у комунікативній культурі педагога ви­являється рівень його моральної вихованості.

Психологічна готовність до спілкування передбачає достат­ній рівень володіння педагогом технікою спілкування. Вихователеві важливо навчитися спілкуватися з батьками так, щоб уникати пози­ції «обвинувача» та негативної оцінки дитини. Ефективно допомагає у цьому техніка «Я-повідомлення». За умови умілого застосування вона знижує напругу і сприяє формуванню довірчих стосунків між педагогом і батьками.

Використання техніки «Я-повідомлення»

За допомогою «Я-повідомлення» можна не лише висловити ті почуття, які виникають у складних ситуаціях, а й коректно позна­чити існуючі проблеми і при цьому, що вкрай важливо, усвідомити власну відповідальність за їхнє розв'язання. Для того, щоб опанува­ти цю техніку спілкування, необхідно навчитись усвідомлювати свої почуття й уміти правильно повідомляти про них.

Структурно «Я-повідомлення» складається з чотирьох частин.

Перша частина — слід об'єктивно, неупереджено описати си­туацію або поведінку людини, що викликає у вас негативні почут­тя (напруження, роздратування, невдоволення). Описувати ситуа­цію чи чиюсь поведінку зазвичай починають зі слова «коли»: «Коли я бачу, що…»; «Коли я чую…»; «Коли я стикаюся з тим, що…». У цій частині «Я-повідомлення» потрібно констатувати факт, уникнувши і неясності, і звинувачувального тону та моралізаторства. Потрібно говорити про поведінку людини (дитини або батька), але не давати оцінку її особистості.

Друга частина — потрібно назвати ті почуття, які ви відчуваєте з приводу поведінки людини («Я відчуваю роздратування, безпорад­ність, біль, прикрість тощо»).

Третя частина — слід чітко і ясно показати, яка негативна дія призводить до такої реакції.

Четверта частина — має містити прохання або повідомлення про те, як саме партнер по спілкуванню може змінити свою поведінку.

Варто намагатися, щоб «Я-повідомлення» не переходило у «Ти (Ви)-повідомлення». Це призводить до «зісковзування» на позицію обвинувача. Цієї помилки можна уникнути, якщо використовувати безособові пропозиції.

«Я засмучуюся, що Ви досі не принесли фізкультурну форму!» — неправильний варіант.

«Я засмучуюся, коли у дітей немає фізкультурної форми». — правильний варіант.

Звичайно, щоб користуватися цією технікою, потрібна практи­ка, вправляння, має пройти певний час, поки така форма зворотно­го зв'язку стане для вихователя природною навичкою спілкування. Важливо не відступати, оскільки, освоївши такий спосіб спілкуван­ня, педагоги обов'язково оцінять його ефективність у розв'язанні складних ситуацій.

Структура «Я-повідомлення» з прикладами

Структура «Я-повідомлення»

Об'єктивне описування події чи чиєїсь поведінки

Мої почуття

Причина виникнення почуття

Висловлювання прохання

Коли ви критикуєте

мою роботу,

не говорячи, у чому я

помиляюся

Я відчуваю нерозуміння

Адже я не знаю, що конкретно потрібно виправити

Скажіть мені, що я роблю не так

Коли ви запізнюєтеся на заняття

Я відчуваю, що мені важко, і засмучуюся

Мені доводиться міняти хід заняття, я втрачаю час

Будь ласка, намагайтеся приходити вчасно

Кожного разу, коли ви не приходите на батьківські збори

Я відчуваю прикрість і досаду

Адже через те, що мені доводиться передавати інформацію вам особисто, я витрачаю багато часу

Якщо ви не в змозі прийти, будь ласка, пришліть когось замість себе

Пропоную вам

Орієнтовний кодекс спілкування:

  • Завжди прагніть бути в гарному настрої і бути приємним у спілкуванні.
  • Намагайтеся відчути емоційний стан батьків.
  • Знаходьте можливість щоразу говорити батькам що-небудь позитивне про дитину – це кращий спосіб розташувати батьків до себе.
  • Давайте батькам можливість висловитися, не перебиваючи їх.
  • Будьте емоційно врівноваженим при спілкуванні з батьками, подавайте приклад вихованості і такту.
  • У складній ситуації намагайтеся подавати приклад поступливості – цим своєї гідності упустити не можна, але можна її зміцнити.

Грамотне використання вихователями прийомів педагогічного спілкування допоможе уникнути складних ситуацій у роботі з бать­ками та дасть змогу об'єднати зусилля дошкільного закладу і сім'ї у важливій загальній справі — вихованні та розвитку дітей.

 

Категорія: Пізнавальні статті | Додав: direktor
Переглядів: 125 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:


Безкоштовний хостинг uCoz
Copyright MyCorp © 2018