Головна » Матеріал » Методичні поради » Дошкільне виховання

У категорії оголошень: 14
Показано оголошень: 1-14


Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Дошкільне виховання | Переглядів: 344 | Дата: 15.10.2017 | Коментарі (0)

Організація та зміст навчально-виховного процесув дошкільних навчальних закладах

Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" і спрямована на реалізацію основних завдань дошкільного навчального закладу. Зміст навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначається Базовим компонентом дошкільної освіти і реалізується відповідно до програм розвитку, навчання, виховання дітей “Дитина”, “Малятко”, “Українське дошкілля”, "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко", що рекомендовані Міністерством освіти і науки України. Допускається одночасне використання варіативних програм, визначених Переліком програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих МОН для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Дошкільний навчальний заклад та його окремі групи обирають для роботи одну із зазначених програм. Рішення про вибір програми обговорюється та схвалюється педагогічною радою закладу.

Дошкільне виховання | Переглядів: 117 | Дата: 07.09.2017 | Коментарі (0)

Найкращий час для оздоровлення дітей – це літо. Літній період – найблагодатніший для фізичного розвитку дітей. Саме влітку такі природні фактори, як сонце, повітря та вода найефективніше впливають на організм дітей та зміцнюють їхнє здоров’я. Вихователі використовують усі можливості природного середовища. Заняття влаштовують у куточках відпочинку, на травичці. Діти полюбляють казкотерапію, пальчикову гімнастику на свіжому повітрі. Тому діяльність дошкільного навчального закладу у літній період спрямовується на організацію змістовного різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення їхнього відпочинку, закріплення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань через види дитячої діяльності: рухової, ігрової, пізнавальної, художньої тощо.

Оздоровлення в ДНЗ

Проведення літнього оздоровлення передбачає розв’язання навчально-виховних завдань, що досягається організацією змістовної діяльності дітей. З метою забезпечення ефективного оздоровлення та повноцінного відпочинку дітей влітку, створення належних умов для освітньої, культурно-виховної, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи під час літнього оздоровлення дітей в дитячому дошкільному навчальному закладі проводиться робота щодо оздоровлення дітей. Літній період особливо сприятливий для зміцнення здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, початку загартування дитячого організму, як у в повсякденному житті, так і спеціально організованого . Літню роботу з дітьми в дошкільному закладі прийнято називати оздоровчою. Цим визначається її основна мета і завдання. Важливо всесторонньо використати сприятливі для зміцнення здоров’я дітей умови літнього часу і добитися, щоб кожна дитина зміцніла і загартувалася. Успіх літньої роботи визначається перш за все тим, наскільки своєчасно підготувався до неї колектив дошкільного закладу. Дуже важливо при підготовці до літа з’ясувати, хто із вихованців проведе все літо чи частину його разом зі своїми батьками і не буде тимчасово відвідувати дитячий садок.

Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей

Основним пунктом в режимі дня є виконання комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів: щоденна ранкова гімнастика та гімнастка після сну, фізкультурні заняття, фізкомплекси на прогулянці, прогулянки, розваги, спортивні свята. Цим визначається її основна мета і завдання. Влітку проводяться повітряні ванни, сонячні ванни і загартування водою. Повітряні ванни особливо ефективні, якщо вони проводяться в русі. Щоб діти не втомилися, вправи великої рухливості повинні чергуватись із спокійними. Але слід не забувати, що влітку збільшується ризик: перегрівання, сонячних опіків, зниження апетиту в спекотні дні – ми намагаємося уберегти малят від цього.

«Сонце, повітря та вода - наші найкращі друзі!»

Літній період – найблагодатніший для фізичного розвитку дітей. Саме влітку такі природні фактори, як сонце, повітря та вода найефективніше впливають на організм людини, зміцнюють здоров'я та підвищують працездатність. Усі ці фактори використовуються як самостійні заходи загартування дитини.

Організація прогулянок влітку

Ефективним засобом оздоровлення та фізичного виховання дітей є прогулянки, які організовують на ігрових майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. Це час для розвитку інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах та видах основних рухів. Активна діяльність на прогулянці (ігри, фізкультурні комплекси, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність тощо) загартовує дітей, розвиває рухи, формує фізичні якості, підвищує життєвий тонус і сприяє всебічному розвитку. Тому в літній період варто забезпечити максимальну тривалість щоденного перебування дітей на свіжому повітрі. Прогулянку здійснюють за будь-якої погоди за виключенням тих випадків, коли склалися небезпечні умови для її проведення. Літня прогулянка особливо важлива, тому що зі зменшенням навчального навантаження діти мають більше часу для самостійної діяльності. З'являється можливість пограти в улюблені ігри, використовуючи обладнання майданчиків, виносні іграшки та посібники, проявити свою ініціативу та творчі здібності. Щоб зробити прогулянку цікавою та змістовною, вихователі ретельно планують її. Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми. Малорухливих дітей варто активізувати, залучати до діяльності, яка сприяє розвитку інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах виконання рухів, якими дитина володіє гірше. Активних і рухливих дітей слід переключати на діяльність, яка вимагає точності рухів, уваги та стриманості.

Дотримання безпеки на прогулянці

У літку, в спекотні дні, краще організовувати ігри в затіненій зоні, де сонячні промені розсіяні. Діти обов'язково мають бути в головних уборах. Сонячні ванни проводять суворо дозовано під наглядом медичних працівників з урахуванням індивідуальної чутливості дітей до сонця, особливостей стану їхнього здоров'я.

Форми організації роботи з фізичного виховання влітку:

- ранкова гімнастика;

- фізкультурне заняття;

- рухливі, спортивні ігри та вправи;

- фізкультурні свята та розваги;

- самостійна рухова діяльність дітей.

Дошкільне виховання | Переглядів: 103 | Дата: 12.06.2017 | Коментарі (0)

1. Постійно спілкуйтесь зі своїми дітками. Ідучи в дитячий садок розповідайте кожен ранок про щось одне (дерева – для чого, що з них виготовляють, хто саджає, як до них ставитись; магазин –  хто працює, яка користь людям, як спілкуватись у магазині (обігруйте: продавець-покупець); будинок – скільки поверхів, хто живе, чи потрібно житло людям, хто будує, які є будинки, хто доглядає, чи треба берегти будинок). Своїми розмовами виховуйте у дітей бережливе ставлення до навколишнього.

 2. Привчайте дітей до суспільного спілкування. Заходячи з дитиною у перукарню, магазин дайте їй можливість самій робити замовлення, купувати (при цьому підказуючи, поправляючи її тихенько, тактовно).

3. Виховуйте у дітей повагу до людей праці. Розповідайте про людей різних професій, про їх важливість для суспільства (лікар-лікує, вчитель-навчає, двірник-прибирає, тощо).

4. Вводьте дітей у «складання», «розподіл» сімейного бюджету. Тато і мама працюють, за що їм платять гроші «зарплату». На що в першу чергу їх ви потратите, що є найважливішим, без чого можна обійтись. Ставте перед дітьми право вибору: купити тобі машинку на пульту, чи взуття сестричці (братику), чи бабусі ліки, тощо.

5. Залучайте дітей до домашнього «господарювання». Привчайте дітей до праці, охайності. Давайте їм сталі трудові обов’язки в сім’ї (прибирання іграшок, витирання пилу, пилососити, догляд за взуттям, одягом, тощо) перевіряйте виконання і хваліть дітей, заохочуйте.

6. Виховуйте у дітей економність, бережливість, раціональність. Привчайте виключати світло у кімнатах де нікого немає (щоб не платити зайві кошти; з зекономлених грошей можна купити іграшки), воду вмикати по потребі, зайвої не наливати (розповісти, що ми п’єм прісну, очищену воду, а її на планеті не так і багато і за воду також треба платити гроші, показати, що при чищенні зубів краще набрати води в скляночку).

7. Виховуйте у дітей працелюбність. Беріть дітей з собою на город, грядку. Розповідайте, показуйте процес роботи (що садиться, що сіється, чи густо, рідко і чому, прополювання, збирання врожаю), залучайте їх по мірі можливості до самого процесу роботи на городі.  Акцентуйте увагу дітей на важливості мати свої вирощені овочі і фрукти (не треба купувати). Дітям це цікаво і в них є бажання, інтерес і цікавість до роботи.

8. Одним з перших є виховання у дітей бережливого ставлення до своїх іграшок, книг. Іграшки, книги – результат праці багатьох людей, потраченого матеріалу, врешті батьки заплатили зароблені кошти. Іграшки, книги, які збереженні можуть слугувати для інших.

9. Беріть дітей із собою в банк і розповідайте про цю сферу економічної діяльності. Які операції здійснюють в банках і що вони означають (кредит, вклад, обмін валюти, проплати (світло, газ, за садок)) і хто тут працює, і кому що треба для роботи, якими знаннями і вміннями повинен володіти кожен працівник.

10. Показуйте справжні гроші, рахуйте, обігруйте ігрові сюжети. Наприклад –  «Магазин», орієнтовно (без копійок), що скільки коштує (ви покупець, а дитина продавець і навпаки). Грайте в будь-які ігри, в різних ролях «Перукарня», «Банк», «Будівельники» нарівні зі своєю дитиною.

11. Розповідайте про гроші інших країн світу (валюту).  Мандруйте уявно по світу і розраховуйтесь за всі послуги тими грошима, в якій державі ви знаходитесь.

12. Читайте їм побільше художньої літератури, яка є невичерпним джерелом формування економічної культури у дітей (казки, оповідання, вірші, загадки, прислів’я, приказки). На основі змісту твору робіть економічний аналіз («Ріпка» для чого посадив дід ріпку, коли добре як ріпка велика виросте чи маленька; «Колосок» як вирощується хліб, що для цього треба, як ставитись до хліба; «Теремок» будівництво житла, його значення, практичність, тощо).

13. Залучайте дітей до кухні. Виховуйте економне використання продуктів (з черствого батона піджарити грінки, зробити бутерброд). Розповідайте і показуйте дітям які інгредієнти входять до складу компоту, борщу, супу, каші, салату. Залучайте дітей до заготівлі консервації, розкажіть з якою метою ви це робите і яку економію це приносить сімейному бюджету. Розповідайте про важливість для здоров’я правильного харчування (не сухарики, чіпси, цукерки).

14. Виховуйте у дітей бережне ставлення до свого здоров’я. Розповідайте про те, що коли дитина хвора треба витрачати кошти на лікування, а це дуже дорого, а головне, що вона не зможе гратись. Якщо вже дитина захворіла, то можна лікуватись за допомогою народної медицини (вживати напої з лікарських рослин (малина, суниці, звіробій, ромашка)). А ще краще оберігатись від захворювання, травм.

15.Реклама постійний супутник нашого життя. А тому навчайте дітей правильно аналізувати позитивні і негативні її сторони.  Разом з дитиною  творіть рекламу.

Виховуйте у своїх дітей бережливість, економність, раціональність, практичність, працелюбність.

Дошкільне виховання | Переглядів: 133 | Дата: 07.06.2017 | Коментарі (0)

Готуючи старших дошкільників до навчання у школі, дуже важливо навчити їх стави­ти запитання по суті. Для цього потрібно насамперед освоїти кілька нехитрих, але вкрай важливих правил.

  • Запасіться часом. Спілкуючись із дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві п’ятнадцять —двадцять хвилин.
  • Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.
  • З’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а уточніть, що саме цікавить малюка.
  • Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти хочеш знати, навіщо в підручнику використовують літери різної величи­ни?», «Ти не зрозумів, як відрізнити круги від овалів? » тощо.
  • Не бійтеся повторюватися. Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У п’яти —шестирічних дітей пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.
  • Не соромтеся не знати. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.
  • Правильно ставте запитання самі. Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–               Я хочу тебе запитати…;

–               Скажи, будь ласка,…;

–               Мені цікаво…;

–               Як ти вважаєш…

  • Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприя­тиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Дошкільне виховання | Переглядів: 180 | Дата: 05.06.2017 | Коментарі (0)

Дошкільнє дитинство — досить тривалий час розвитку дитини і неповторний за темпами. Завдання виховання на кожному етапі цього періоду мають свою специфіку. У немовлячому і ранньому дитинстві важливо формувати якості, які зумовлюють розвиток суто людських властивостей і здібностей (потреби у спілкуванні, прямоходінні, діях із предметами та ін.). Завдання виховання значно ускладнюється у дошкільному віці, коли формуються якості, що визначають подальший розвиток дитини.
Концепція дошкільного виховання в Україні передбачає широкі можливості для створення дошкільних закладів, які б якнайповніше використовували досягнення етнопедагогіки, світової педагогічної думки відповідно до реалій суспільного буття, виховних традицій народу, окреслюючи такі його завдання:

  1. Пробудити в дитині духовне начало, розвинути його як домінуюче в структурі особистості.

  2.  Формувати особистість у контексті рідної культури, мови як емоційного природного середовища дитини, що відповідає її етнопсихології.

  3. Відновити престиж української мови — материнської мови дітей, державної мови суверенної України, мови корінної нації як засобу соціалізації особистості.

  4. Сформувати творчу індивідуальність, яка живе активно, цікаво, відповідно до вікових і фізіологічних потреб, готова фізично і психічно до подальших вимог сім’ї, школи, життя.

  5. Прищеплювати дитині безкорисливість як вищу цінність культури, а також елементи економічної обізнаності, діловитості.

Вимоги суспільства до вихованості й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті, сформульовані у Базовому компоненті дошкільної освіти, який репрезентує ступінь компетентності — комплекс особистісних якостей і властивостей, потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини, життєво важливих практичних умінь, які гарантують здатність реалізувати можливості розвитку особистості.
Компетентність — це не лише поінформованість із різноманітних проблем, а й відповідна поведінка, яка ґрунтується на знаннях і чуттєвому досвіді. Компетентність передбачає інтелектуальну та поведінкову самостійність, ініціативу, творчість, незалежність, критичність, оптимізм, наполегливість, уміння доводити розпочате до кінця, брати на себе відповідальність за помилки. Дорослі мусять визнавати цю якість особливо важливою для особистісного становлення дитини, давати їй змогу виявляти самостійність, не караючи, не нав’язуючи готових рішень, не втручаючись у її діяльність, допомагаючи лише за об’єктивної необхідності.
Базовий компонент дошкільної освіти окреслює вимоги до її змісту, рівня та обсягу, які є основою оцінювання освітнього рівня дитини, узгоджують її інтереси й потреби суспільства щодо освіченості. Йдеться про формування певної життєвої позиції дошкільника, розвиток його елементарної життєвої компетентності.
Матеріал Базового компонента дошкільної освіти структуровано за сферами життєдіяльності, що відображає нові світоглядні підходи, досягнення сучасних природознавчих і людинознавчих наук. Його вимоги передбачають збагачення досвіду дитини, озброєння її навичками практичного життя, вдосконалення вміння спілкуватися з незнайомими людьми, гармонійно входити в нове оточення, вдаватися до асоціативних зв’язків, користуватися на явним досвідом, експериментувати, адекватно поводитися у незвичних життєвих обставинах.
Загалом, мета і завдання виховання дитини в сім’ї, до шкільних закладах полягають у формуванні її особистісної культури і компетентності. Конкретизує їх Концепція безперервної системи національного виховання, яка передбачає:
— повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України;
— забезпечення фізичного і психічного здоров’я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує корекції здоров’я; здійснення виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров’я, природних задатків дитини;
— розумовий розвиток дітей, розвиток пам’яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень; оволодіння рідною мовою, прищеплення навичок культури спілкування;
— започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, людей праці; створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб’єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими;
— прилучення дітей до культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, формування духовності, прищеплення шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів; своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;
— соціалізацію особистості дитини, яка полягає в організації спілкування як особливого виду діяльності, що дає дитині змогу пізнавати дійсність, світ людських взаємин і саму себе не лише вербально, а й у процесі обміну емоція¬ми й почуттями;
— інтеграцію родинного і суспільного дошкільного ви¬ховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду;
— психологічну підготовку дітей до навчання у школі, забезпечення пізнавальної активності, розвитку творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах дитячої діяльності.
Закон України «Про дошкільну освіту» зосереджує увагу на таких завданнях дошкільної освіти:
— збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини;
— виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточуючих і довкілля;
— формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду;
— виконання вимог Базового компонента дошкільної
освіти; забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту.
Детальною конкретизацією вимог Закону «Про дошкільну освіту» є Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, який спрямовує на вирішення таких завдань:
— створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального);
— формування механізмів саморозвитку дошкільника, розширення свідомості, сприяння його свідомому існуванню;
— розвиток базових якостей особистості;
— навчання жити у злагоді з довкіллям та собою, адекватно реагувати на події, оптимістично ставитися до життя, довіряти людському оточенню, відчувати себе захищеним, орієнтуватися в ньому;
— підтримка дитячої субкультури, збагачення дитячих видів діяльності;
— створення культурного середовища, сприяння становленню в дитини основ особистісної культури, залучення до світу національної та світової культур;
— вироблення оптимістичної гіпотези розвитку кожної конкретної дитини;
— опанування дошкільником навичками практичного життя;
— забезпечення гармонійного та особистісного розвитку, формування ціннісного ставлення до природи, культури, людей і до себе.
Отже, загальною метою виховання дітей дошкільного віку є всебічний розвиток дитини, формування базису її особистісної культури. Реалізується вона в єдності складових частин виховання дітей дошкільного віку.

Дошкільне виховання | Переглядів: 175 | Дата: 29.05.2017 | Коментарі (0)

Формування гри у дошкільному дитинстві може відбуватися природним і педагогічним шляхами.

Тривалий час у теорії і практиці дошкільного виховання панував вузькодидактичний підхід до гри як до вільної діяльності дитини, що розвивається за її ініціативою. Роль педагога зводилася лише до створення умов для гри, забезпечення дитини ігровим матеріалом. Останніми роками гра розглядається як форма організації дитячого життя, пізнання світу (базовий компонент дошкільної освіти в Україні). Змінився і погляд на позицію вихователя. Він повинен організовувати дитяче життя і діяльність; керувати формуванням взаємин у дитячій спільності. Така позиція спонукає педагогів до використання активної тактики, до керівництва розвитком ігор і формування у їх процесі позитивної основи, суспільно корисних якостей особистості. Доцільність такого підходу доведена практикою дошкільного виховання і спеціальними дослідженнями.

Керівництво ігровою діяльністю є тонким і складним процесом. Воно потребує глибоких знань теорії ігрової діяльності, спеціальних умінь, довіри і поваги дітей. Намагання керувати нею без знань внутрішніх законів діяльності може зруйнувати гру. Основою ефективного керівництва ігровою діяльністю, як переконує педагогічна теорія і практика, є високий рівень володіння такими професійно-педагогічними вміннями:

- спостерігати за грою, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;

- проектувати розвиток гри, планувати прийоми, покликані стимулювати його;

- збагачувати враження дітей з метою розвитку ігор; допомагати у виборі найяскравіших вражень, які можуть сприяти грі;

- організувати початок гри; спонукати до неї дітей;

- проектувати і передбачати розвиток конкретної гри;

- використовувати непрямі методи керівництва грою, які активізують психічні процеси дитини, її досвід (проблемні ігрові ситуації, питання, поради, нагадування та ін.);

- змінювати характер і зміст спілкування з дітьми відповідно до рівня розвитку ігрової діяльності конкретної вікової групи з метою створення сприятливих умов для формування готовності до переходу гри на вищий рівень;

- включатися у гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми, навчати гри (показ, пояснення);

- пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;

- регулювати взаємини, вирішувати конфлікти, які виникають у процесі гри, використовувати гру з метою створення педагогічно доцільного клімату в групі, залучати до ігрової діяльності сором'язливих, невпевнених, малоактивних дітей;

- обговорювати й оцінювати гру.

Гра є вільною, невимушеною дитячою діяльністю, що необхідно зберегти за будь-якого стилю і способу керівництва нею. Важливою передумовою продуктивного спілкування педагога з дітьми с стимулювання в умовах прийняття дорослим на себе однієї з ролей, взаємодія з ними у процесі гри.

Дошкільне виховання | Переглядів: 107 | Дата: 16.01.2017 | Коментарі (0)

Найхарактернішим видом ігрової діяльності дошкільника є сюжетно-рольова гра, яка виникає на межі раннього і дошкільного віку і досягає свого розквіту в середині дошкільного дитинства.

Сюжетно-рольова гра - відтворення дітьми дій дорослих і стосунків між ними.

Це - образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет) і розігрування дітьми.

Структурними компонентами сюжетно-рольової гри є роль, сюжет, зміст, правила, ігрові дії, рольові і реальні стосунки, ігрові предмети і предмети-замінники.

У грі дитина приймає позицію іншої людини (часто - багатьох людей) і в межах одного сюжету бачить ситуацію їх очима. Виконуючи, наприклад, роль мами, потім - дочки, вона розуміє важливість материнського піклування і слухняності дітей. Завдяки цьому перед нею відкриваються правила поведінки і їх значення для встановлення і підтримання позитивних стосунків з іншими людьми, відбувається усвідомлення необхідності дотримання правил, тобто формується свідоме виконання їх.

Сюжетно-рольова гра допомагає дитині зрозуміти мотиви трудової діяльності дорослих, розкриває їх суспільне значення. На перших порах у виборі ролі переважає її зовнішня привабливість, а у процесі гри розкривається її значущість (дитина розуміє, що вихователь виховує, лікар лікує тощо). Старші дошкільники опановують до 10-ти ролей, з яких 2-З стають улюбленими.

Рольова поведінка регулюється правилами, що утворюють центральне ядро ролі, і без дотримання яких гра не відбувається.

Упродовж дошкільного дитинства ставлення дитини до правил гри змінюється. Спершу вона легко порушує правила і не помічає, як це роблять інші, оскільки не усвідомлює їх змісту. Потім фіксує порушення правил однолітками і висловлює своє незадоволення цим, пояснює необхідність їх дотримання, спираючись на логіку життєвих зв'язків ("так не буває"). Пізніше вона усвідомлює правила, дотримується їх, пояснюючи це необхідністю. Завдяки цьому вчиться керувати своєю поведінкою.

У сюжетно-рольовій грі між дітьми складаються рольові і реальні стосунки. Рольові стосунки зумовлюють вибір і розподіл ролей, виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, вимогах, які регулюють перебіг гри. Часто ди-тина-лідер нав'язує товаришам нецікаві ролі, обираючи для себе найпривабливішу та ігноруючи бажання інших. Якщо дітям не вдається домовитися про розподіл ролей, то гра розпадається або хтось виходить із неї. Чим старша дитина, тим сильніше вона виражає своє прагнення до спільної з однолітками гри, тим більше згідна виконувати непривабливу роль, тільки щоб гратися разом з ними. Тому їй доводиться стримувати свої бажання, зважати на вимоги інших дітей.

Структура сюжетно-рольової гри значною мірою залежить від реальних стосунків. їх значення при переході дітей від молодшого до середнього та старшого дошкільного віку змінюється. У старшому дошкільному віці домінують ігрові стосунки дітей, підпорядковуючи собі реальні стосунки.

Велике значення для розвитку ігрової діяльності мають предмети-атрибути, які допомагають взяти на себе роль, спланувати і розгорнути сюжет, створити ігрову ситуацію. Вони забезпечують зовнішні умови для реалізації ролі, полегшують рольову поведінку: дитина краще виконує роль лікаря, коли вона у білому халаті, шапочці. У старшому дошкільному віці зовнішні атрибути все менш потрібні, оскільки основою гри є уявлення про функції предметів.

Дошкільне виховання | Переглядів: 124 | Дата: 11.01.2017 | Коментарі (0)

Загальна характеристика ігрової діяльності дошкільника

За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.

У дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності не тому, що вона займає найбільше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці.

Гра дошкільнят має рольовий характер. її передумови формуються у предметній діяльності дитини раннього віку, якій притаманні:

- відокремлення дій від предмета, узагальнення їх;

- використання дитиною неоформлених предметів як замінників інших;

- відокремлення своїх дій від дій дорослих і виникнення особистих дій дитини;

- порівняння своїх дій з діями дорослих і ототожнення їх;

- відтворення дитиною у своїх діях дій дорослих, які відображають у певній послідовності відрізки їхнього життя.

Найважливішою передумовою ігрової діяльності дитини е порівняння і ототожнення нею своїх дій з діями дорослого, особистість і дії якого вперше стають для неї зразком не лише об'єктивно, а й суб'єктивно. Якщо у ранньому дитинстві центральним моментом гри були предмет і способи дії з ним, то в дошкільному віці у ній домінують людина, її стан, дії, стосунки з іншими людьми.

За концепцією Д. Ельконіна про історичний характер виникнення рольової гри, гра не завжди супроводжувала дитинство. її виникнення визначається історичним розвитком суспільства і реальним місцем дитини у системі суспільних відносин.

Рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого.

Мотиви гри містяться у її змісті. Дитину цікавить не так результат,, як процес гри. Водночас гра втілює активне прагнення дитини до певної мети, виражає її здатність оперувати предметами, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ровесниками тощо. Усе це зумовлює результативність гри, яка виявляється у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що дитина накопичує, здобуває під час ігрової діяльності.

Гра є засобом відображення навколишньої дійсності, способом освоєння діяльності, взаємин дорослих у доступній для дитини формі. Дошкільник відтворює точку зору різних людей, вступає з дітьми у різні стосунки, які відображають реальну взаємодію дорослих. Зміст ігрових дій зоумовлюється практичними завданнями, які розв'язують дорослі для досягнення певної мети. Тому замість іграшок та інших предметів вони використовують об'єкти, якими послуговуються у своїх практичних діях дорослі.

Гра завжди розгортається за певними правилами. Для її виникнення не обов'язкова умовність (перейменування предметів), вона з'являється у процесі ігрової діяльності. Важливим компонентом психічного акту перейменування предметів під час гри є уява дитини.

Дошкільне виховання | Переглядів: 130 | Дата: 10.01.2017 | Коментарі (0)

«…Якби ми були дорослими,

                                                                              кризи ніякої б не було…»

Сьогодні наша країна йде шляхом ринкової економіки, тому про бережливість та економію ми говоримо як про суспільно-державну мету. Сьогоднішні діти самостійно повинні вибирати свій шлях у житті, їм невдовзі доведеться розпоряджатися величезними ресурсами, природними багатствами, технікою. Ми повинні допомогти дітям побачити красу і велич рідної землі, дати знання про її культуру, екологію, економіку. Від них залежить майбутнє України. А сучасна дійсність надає безліч ситуацій для залучення дошкільників до економічної сфери життя дорослих. Економічна діяльність, врешті-решт, формує уміння приймати рішення, що, як, скільки і для кого виробляти продукт. Крім того, ці рішення засвідчують собою вибір між альтернативними можливостями, які щоразу виникають у нашому житті (купити дорогі іграшки або витратити гроші на відпочинок всієї родини).

Необхідність вибору обумовлена постійними суперечками між потребами і бажаннями, з одного боку, і можливостями їх забезпечення – іншого. В основі цих суперечок – недостатність ресурсів, необхідних для забезпечення постійно зростаючих потреб у товарах та послугах. Час, гроші, обладнання, природні ресурси – все це обмежені величини, вони наявні лише в певній кількості в даний момент й у цьому місці.

Наш колектив вважає за доцільне надати початкові елементарні економічні знання дітям саме в дошкільному віці. Сподіваємося, що запропоновані дидактичні ігри, консультації, рекомендації стануть у нагоді як  самим вихователям та дітям, так і їхнім батькам.

Методичні рекомендації ставлять такі завдання:

  1. Прищепити дітям інтерес до елементарних знань з економіки, спираючись на цікавий і водночас змістовний ігровий матеріал. Однією з найбільш ефективних форм роботи з дітьми є економічні ігри. Вони сприяють закріпленню й розширенню знань про економічну сферу діяльності дорослих, виробленню елементарних навичок у сфері економічних відносин; розвивають психічні процеси, інтелект дитини, вдосконалюють особистісні якості, створюють передумови для залучення до економічної діяльності.
  2. Дати елементарні знання про ринок та ринкові відносини.
  3. Дати елементарні знання про підприємницьку діяльність. Розширити знання про професії дорослих.
  4. Вчити приймати економічні рішення.
  5. Виховувати бажання використовувати одержані знання в практичній діяльності.

Тематика (блоки)

     1.Блок «Я і мої потреби»

2.Блок «Ресурси»

3.Блок «Вибір та ціна»

4.Блок «Ринок»

5.Блок «Я – підприємець»

6.Блок «Професії»

Пропонується інтеграція економічних знань у зміст розділів програми

- «Дитина в соціумі»,

- «Дитина у природному довкіллі»,

- «Літературна скринька»,

- «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» (логіко-математичний розвиток),

- «Дитина у світі культури» (художньо-продуктивна діяльність),

-  «Мовлення дитини»

Форми роботи з дітьми

  1. Заняття
  2. Бесіди в повсякденному житті
  3. Екскурсії
  4. Ігри
  5. Експериментальна робота

Методи і прийоми роботи

  1. Читання художньої літератури
  2. Розгляд ілюстрацій, картин, репродукцій
  3. Перегляд мультфільмів
  4. Розв’язання логічних вправ і завдань
  5. Використання усної народної творчості
Дошкільне виховання | Переглядів: 121 | Дата: 10.11.2016 | Коментарі (0)

    Згідно річного плану роботи методичного кабінету на 2016/2017навчальний рік вихователям опрацювати наступні  питання:

 

  1. Економіка і діти
  2. Види ігор економічної спрямованості    
Дошкільне виховання | Переглядів: 89 | Дата: 01.11.2016 | Коментарі (0)

         Двадцять правил успішного вихователя

 

      Ефективно взаємодіяти з дітьми, реалізувати особистий потенціал, уникнути синдрому професійного вигорання, життєвих невдач та розчарувань допоможуть «Двадцять правил успішного педагога», апробовані й адаптовані до особливостей діяльності вихователя дошкільного закладу. Зберігайте ці правила і час від часу повертайтеся до них, щоб черпати наснагу для подальшої успішної діяльності.

 

  1. Частіше згадуйте та проговорюйте позитивні відгуки про себе, запишіть їх на аркуші паперу, читайте їх у хвилини невдач, розчарувань і труднощів – вони допоможуть відновити віру в себе, а це – запорука подолання всіх життєвих негараздів.
  2. Вправляйтеся у вербальному і візуальному викладі творчих ідей, проговорюйте, записуйте, замальовуйте все, що спадає на думку з проблеми, над якою розмірковуєте. Це відкриє незнані раніше можливості творчої діяльності.
  3. Прагніть до співробітництва з колегами, налаштовуйтеся на спільну творчу діяльність, шукайте в досвіді кожного цінне, цікаве, корисне.
  4. За жодних особистісних обставин і переживань не знижуйте трудову активність, бо це звужує ваші можливості. Постійно й свідомо формуйте себе як активну, ініціативну особистість.
  5. Пам’ятайте: в кожному з нас закладені фізичний, психічний і духовний «реактори», які лише варто запустити, і вони допоможуть злітати над рутиною, підніматимуть на висоту справжньої величі, здобутої працею, наполегливістю, освіченістю та порядністю.
  6. Якщо ваше творче натхнення спіткала криза, спробуйте «переключитися»: зустріньтеся з друзями, відверто поговоріть з кимось, послухайте гарну музику, погуляйте на свіжому повітрі, відвідайте церкву, займіться фізичною роботою, впорядкуйте свої речі, виконайте комплекс фізичних вправ тощо. І рішення прийде саме собою, ніби «випливе» з підсвідомості, «осяє».
  7. Починайте день з фізичної розминки на свіжому повітрі, в місці, де є хоча б кілька дерев. Це відновить почуття єдності з природою, розуміння скороминущості всіх життєвих негараздів, дасть заряд бадьорості та позитивно налаштує свідомість на весь день.
  8. Вчіться бачити себе очима дітей, намагайтеся викликати у них захоплення і бажання бути схожими на вас.
  9. Частіше всміхайтеся дітям і дорослим. Усмішка – це свідчення того, що вам приємно спілкуватися, разом творити, працювати.
  10. Будуйте спілкування з дітьми не «від себе», а «від них», тоді дитина буде в радіусі вашого педагогічного впливу, що зробить можливою міжособистісну співтворчість.
  11. Прагніть, щоб під час взаємодії діти частіше чули від вас схвалення, похвалу, заохочення. Завдяки цьому маленькі партнери зв’язують з вашою особистістю власні позитивні переживання, що підвищує їхню довіру до вас, стимулює бажання спілкуватися з вами.
  12. Вислуховуйте кожну дитину до кінця, не перебиваючи. Винагорода за терпіння – мовленнєві перлинки, несподівані злети дитячої думки.
  13. Уникайте у взаємодії з вихованцями штампів, стереотипних реакцій на їхню поведінку, формальної оцінки результатів діяльності різних дітей.
  14. Прагніть подолати в собі негативні установки щодо деяких дітей, намагайтеся помітити позитивне в кожному і постійно нагадуйте собі це, реагуючи на їхні вчинки.
  15. Постійно вдосконалюйте своє мовлення, збагачуйте його новими образними висловами, викоріняйте слова-паразити, росіянізми, діалектизми.
  16. Якщо трапилися неприємності, не зациклюйтеся на них, «не прокручуйте» їх в уяві знову і знову. Проаналізуйте ситуацію, зробіть висновки, щоб не повторювати подібних помилок у майбутньому. Якщо не вдається заспокоїтися, влаштуйте собі маленьку радість чи зробіть приємний подарунок: насолодіться спокоєм, розслабтеся, роздивіться навколо, щоб помітити щось таке, чого не помічали раніше. Якщо дозволяють кошти, пройдіться по крамничках і придбайте приємну дрібничку. Перегляньте свій гардероб, укомплектуйте його по-новому, це допоможе відвернути увагу від важких думок, подарує приємні хвилини оновлення. Сходіть до перукарні, в театр, кіно, музей, на виставку тощо.
  17. Якщо якийсь «внутрішній голос» постійно нашіптує, що життя важке, праця невдячна, а здоров’я вже не те, щоб щось змінити й подолати, відшукайте у скарбничці пам’яті приємні моменти. Не забувайте, що ваша робота дуже важлива й значуща, бо пов’язана з великою місією – формування Людини. Якщо до професійного розчарування призвів конфлікт з кимось із батьків вихованців, не переносьте цю образу на малюка, пам’ятайте, що він ні в чому не винний.
  18. Сильна людина, справжній Педагог на все, що відбувається, реагує мудро, сприймаючи подію як сигнал до усвідомлення адекватної реакції, а не привід впадати у відчай. Тож важливо поставити перед собою дві основні мети: стати сильним духом і навчитися бути щасливим. Людина, що дотримується таких поглядів, позбувається неприємних думок, не очікуючи, поки вони самі полишать її. Але не тікає від страху, подекуди може й надуманого, а намагається зрозуміти, чого можна очікувати за найгіршого варіанту плину подій. Це буває дуже неприємно, зате допомагає позбутися тривоги, викликаної невизначеністю, підсвідомим страхом.
  19.  Шукаючи вихід з будь – якої скрутної ситуації, не втрачайте свою гідність і не принижуйте чужу.
  20. Вдумливо читайте і беріть на озброєння те, що співзвучне вашим відчуттям, думкам, принципам. Не зупиняйтеся у своєму розвитку ні на хвилину, бо за зупинкою чатує регрес в особистісному розвитку й професійній діяльності.
Дошкільне виховання | Переглядів: 474 | Дата: 01.12.2015 | Коментарі (1)

Консультація для батьків та вихователів

 «Самостійна діяльність дітей»

 

Що ж таке самостійна, вільна дитяча діяльність? Наскільки взагалі правомірно говорити про самостійність у дошкільному віці?  Чи потребує ця діяльність участі дорослого?  У чому вона має виявлятися?

Самостійна, вільна діяльність – це специфічна форма організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи ( в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням малюків: діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, самостійно контролюють, аналізують і оцінюють його виконання.

Необхідність вільної діяльності зумовлена природною потребою дошкільників в інтимізації буття, у можливості не лише  усамітнюватися, але й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослих, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися.

Самостійна діяльність може носити як індивідуальний, так і груповий (колективний) характер, коли дитина або сама реалізує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності, або об’єднується з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та взаємними симпатіями. У той чи той спосіб можуть розгортатися різні види діяльності: художня (образотворча, музична, музично-ритмічна, театральна, художньо-мовленнєва), ігрова, рухова, пізнавальна, трудова, комунікативна тощо. Самостійна діяльність нерідко має інтегрований характер, наприклад: дитина може одночасно складати кубики (пазли) і наспівувати улюблену пісеньку або малювати  й промовляти вголос віршик. Особливо яскраво це виявляється у старшому дошкільному віці. Поєднання різних видів діяльності дає дітям змогу повніше мобілізувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід.

Одними з основних проявів змістовної самостійної діяльності є вміння дітей:

  • самостійно зайняти себе у вільний час різноманітними видами діяльності;
  • мотивувати свою діяльність;
  • підготувати потрібне для реалізації свого задуму приладдя, іграшки, матеріали;
  • об’єднатися з товаришами для спільного виконання задуманого;
  • домовитися про розподіл обов’язків чи ролей;
  • довести задумане до кінця;
  • адекватно оцінити отриманий результат.

На жаль, на практиці не рідко спостерігаємо іншу картину: діти або не

знають, чим зайнятися у вільний час, або, виявивши бажання до певного роду самостійних занять, є зовсім безпомічними під час конкретизації мети і змісту обраного виду роботи, не володіють необхідними для досягнення задуманого результату способами дій, а іноді припиняють розпочату справу при перших же труднощах, невдачах неспроможні подолати їх без сторонньої допомоги. Таких ситуацій дуже багато. Звісно, одразу домогтися від дітей змістовної, само організованої вільної діяльності неможливо. Процес формування самостійності поступовий, він розвивається у міру дорослішання дітей і набуття ними досвіду, ініціативності, креативності та інших особистісних базових якостей. Хоча, треба наголосити, водночас саме вільна, нерегламентована діяльність сприяє ефективному формуванню цих якостей.

         Дорослим варто пам’ятати, що зміст і рівень розвитку будь-якої самостійної діяльності залежать від низки чинників, таких як-от:

  • досвід дітей у володінні певним видом діяльності, їхня життєва компетентність в цілому:
  • наявність предметно-ігрового, природного, соціального, розвивального середовища:
  • урахування простору власного Я кожного малюка;
  • грамотне, компетентне керівництво з боку дорослого.

Проте, дорослі не повинні пускати на самовплив самостійну діяльність своїх дітей, а дбати про її виведення на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей, майстерно застосовуючи весь арсенал прийомів як  опосередкованого, так і безпосереднього керівництва. При цьому від дорослих вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити в процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, обдарованість у дошкільників та у тісній співпраці (вихователь-сім’я) посприяти їхньому подальшому розвитку.

П. Гете зазначив : «Діти часто досягають успіхів, якщо їх підтримують дорослі»

Дошкільне виховання | Переглядів: 303 | Дата: 16.10.2015 | Коментарі (0)

   Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ.
    Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці.
    Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання.
    В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета (зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння об’єктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.
    Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труд-нощів, що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому класі), зв’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка, неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури.
Дошкільне виховання | Переглядів: 630 | Дата: 30.07.2012 | Коментарі (0)



Безкоштовний хостинг uCoz
Copyright MyCorp © 2019